Підживлення кукурудзи впродовж вегетації

Доцільність раціонального співвідношення органічних та мінеральних добрив у сівозміні нині набуває ще більшого значення у зв’язку з внесенням підвищених доз мінеральних добрив.

 

Органічні добрива у поєднанні з мінеральними зменшують шкідливу дію від високої концентрації легкорозчинних форм мінеральних добрив, особливо при внесенні підвищених доз.

У чорноземах Лісостепу України у важкодоступній формі знаходиться 58–70% азоту (негідролізуючого) та приблизно 50% фосфору (в органічній формі). Ці запаси поживних речовин перевищують у четверо-п’ятеро, а іноді і в десятеро середню норму, однак реалізація їх надзвичайно низька, і тому внесення добрив сприяє помітному підвищенню урожаїв, стійкості рослин до хвороб та більш потужному розвитку кореневої системи. Оптимальна температура для надходження азоту і фосфору в рослини знаходиться у межах 23–25 ºС. Зменшення запасів продуктивної вологи в ґрунті за період вегетації зернових культур на 10 мм знижує ефективність добрив у середньому на 0,010–0,02 т/га.

Кукурудза вимагає підвищеного мінерального живлення, що пов’язано передусім із довгим вегетаційним періодом та властивістю рослини засвоювати поживні речовини до самого завершення дозрівання зерна.

Кращий строк внесення мінеральних добрив — восени під основний обробіток ґрунту. У цей спосіб добрива більш рівномірно розподіляються по профілю орного шару ґрунту. Але перенесення частини добрив від 25 до 33% з основного удобрення у припосівне і в підживлення не знижує продуктивності кукурудзи. Особливо це стосується зон достатнього зволоження, де осіннє внесення азотних добрив супроводжується вимиванням їх опадами у більш глибокі горизонти ґрунту.

У використанні мінеральних добрив все частіше проявляє­ться небажана тенденція, яка полягає у тому, що з підвищенням доз внесених добрив окупність їх урожаєм зерна знижується, а витрати окремих видів добрив на одиницю врожаю зростають. У вирішенні проблеми ефективного використання мінеральних добрив та рівня природної родючості ґрунту велике значення приділяється сорту чи гібриду.

У дослідженнях, проведених в Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, відмічено, що за даними факторного аналізу найбільший вплив на формування врожаю зерна кукурудзи мав фактор «Рік» — 72,7%, а на другому місці відмічено поєднання факторів АС («Рік» та «Гібрид») — 7,59%. Отже, погодні умови року найбільшою мірою впливають на врожайність зерна гібридів кукурудзи.

Дослідженнями також встановлено, що при застосуванні основного органо-мінерального живлення всі гібриди добре реагували на внесення добрив, підвищуючи при цьому врожайність на 19–32%.

Досягнення максимального рівня врожаю зерна кукурудзи можливе лише за оптимальних значень основних елементів структури врожаю.

У наших дослідженнях із гібридами кукурудзи відмічено, що вони по-різному формували структурні показники качанів за умов живлення. При аналізі даних можна зробити висновок, що органічні та мінеральні добрива збільшують основні структурні показники качанів. У дослідженнях В. Е. Кізякова та Л. Н. Білогурова на Розівській дослідній станції також було відмічено, що при застосуванні мінеральних добрив збільшувались структурні показники качанів, а саме довжина качана, маса зерна з качана та маса 1000 зерен.

 

Роль вегетаційного підживлення у підвищенні врожайності зерна гібридів кукурудзи

На думку багатьох дослідників, підживлення рослин кукурудзи є ефективним прийомом у підвищенні її врожаю. Більшою частиною проводять одноразове підживлення одразу після формування густоти рослин у фазі 3–5 листків. У цей час починають закладатися бруньки майбутніх качанів, тому додаткове підживлення рослин дає добрий ефект.

У дослідженнях І. В. Присташ встановлено, що позакореневе підживлення за етапами органогенезу по попереднику цукровий буряк на фоні післядії гною (30 т/га) та при внесенні основного удобрення N90P90К135 найефективнішим виявилось дворазове підживлення у IV і VI та IV і X етапах.

Підживлення можна проводити гноївкою, розведеною в 2–3 рази. На гектар вносять 3–5 т. Оскільки гноївка є азотно-калійним добривом, одночасно слід вносити до 0,1 т суперфосфату. При підживленні мінеральними добривами застосовують 0,05–0,10 т азотних та 0,10–0,15 т суперфосфату на гектар.

Проведені дослідження показали, що за даними факторного аналізу найбільший вплив на формування врожаю зерна мав фактор «Гібрид» — 50,5% (2,22 т/га), а найменший — «Фон живлення» — 28,5% (1,25 т/ га) та «Підживлення» — 21,0% (0,92 т/га).

Отже, з наведених даних відмічено, що гібриди кукурудзи реагують на внесення не тільки основного удобрення, а й у вигляді вегетаційного підживлення у різному вигляді: як прикореневого, так і при обробці посівів у різних фазах розвитку, при цьому формуючи найбільшу врожайність зерна.

Ще немає коментарів.

Залишити коментар